Перша гра із серії Clock Tower вийшла 1995 року і була прийнята настільки тепло, що їй пророкували стати конкурентом Resident Evil. Пророцтво не збулося, проте перевидання під назвою Clock Tower: Rewind, яке вийшло в Steam, дає змогу на власному досвіді дізнатися причину такої популярності.
Події гри починаються з такого собі Містера Берроуза, що живе в особняку – далеко від цивілізації та потенційної допомоги. Містер Берроуз вирішує удочерити групу дівчат, і в сирітському притулку йому відповіли згодою. Нікому, за винятком головної героїні, ця ситуація не здалася підозрілою.
Прибуття до особняка спричинило велику кількість проблем – дівчата виявилися розділеними, а всюди давала про себе знати чортівня. Врятувати ситуацію може лише сирота на ім’я Дженніфер, яка спочатку підозрювала недобре. Щоб розібратися в ситуації – їй доведеться досліджувати кожну кімнату великого особняка. Благо вони разюче відрізняються одна від одної, що полегшує орієнтування на місцевості.
Дженніфер вміє ходити і бігати. Біг витрачає витривалість, яка відновлюється під час відпочинку. Але відпочинок робить дівчину вразливою, а тому перерви варто робити тільки коли за тобою ніхто не женеться. Та й то це не скасовує потенційного ризику! Про поточний рівень витривалості говорить колір портрета головної героїні.
У кімнатах знаходиться велика кількість інтерактивних об’єктів – серед них ховаються і небезпеки, що здатні вбити Дженніфер. Якщо це сталося, то можна відмотати час назад і спробувати уникнути загрози. Для просування сюжетом потрібно підбирати предмети і використовувати їх на оточенні. Завдання це не зі складних, проте гра слідує традиціям класичних представників жанру Point and Click. Через це деякі, здавалося б незначні предмети, виявляються потрібні вже під кінець. Або вони неочевидним способом впливають на отримання кінцівки.
Практично відразу про себе дає знати згорблений карликовий гуль. Побачивши Дженніфер, він намагається поділитися з нею радістю поділу за допомогою гігантських ножиць. Горбань завжди знає «куди» побігла Дженніфер, і вміє лазити по сходах. Коли на початку ще не орієнтуєшся в особняку – відчайдушні спроби сховатися пов’язані з безліччю проб і помилок. Якщо затиснули в кут, то дівчина може спробувати збити горбаня з ніг. Але подібний ризик витрачає велику кількість витривалості.
Сам горбань є одним із найхаризматичніших і найбільш запам’ятовуваних лиходіїв, що я бачив в іграх. Ця скотина любить сидіти в засідці, і буквально зістрибує зі стелі. Процес погоні супроводжується моторошною музичною темою, а небезпека, що наближається, – брязкотом ножиць. Якщо в змаганні сили перемагає горбань, то він радісно підстрибує. Якщо ж від нього вдається сховатися, то той розчаровано клацне ножицями перед відходом. Ще раз! У грі 1995 року примудрилися анімувати розчароване клацання гігантськими ножицями!
Для отримання всіх кінцівок гру доведеться перепройти кілька разів. Різноманітності новим забігам надає рандомізація. Різняться навіть ефекти – в одному вікні світилися очі, а в наступному проходженні звідти завивав вітер. Змінюються і місця появи горбуна, що посилює напругу.
Розробники не пішли на такі радикальні заходи, як значні зміни графіки, сюжету чи геймплею. Натомість вони зробили гру трохи зручнішою, і залишили можливість запустити оригінальну версію – щоб можна було порівняти досвід власноруч.
Графіка 1995 року виглядає сьогодні напрочуд добре. Вона сповнена цікавих деталей, а плавність анімацій вражає. Виконаний під класичні хорори дизайн перетворює кожну кімнату на сцену, де в будь-який момент може розгорнутися трагедія.
Загальний ефект занурення багаторазово посилюється чудовим звуком. Особняк зустрічає гравця багатим набором гучних і різких звуків – багато звукових ефектів викликають сильне почуття ностальгії. Один тільки скрип мостини під ногами Дженніфер змушує напружитися!
Вишенькою на торті стає додатковий контент перевидання. Уже під час запуску гра зустрічає чудовим опенінігом в анімешному стилі. Вуха радує пісня, яку співає Мері Елізабет Макглінн – відома за виконання композицій у серії ігор Silent Hill.
Спочатку або в нагороду за проходження – гравець отримує доступ до додаткового контенту. До нього належить музика з гри; чудово оформлені буклети; комікс за всесвітом. Цікаво подивитися й інтерв’ю з Хіфумі Коно – творцем гри, що розповідає про своє дітище. Саме інтерв’ю японською мовою і з англійськими субтитрами.
ВИСНОВОК:
По суті своїй перевидання є емулятором, який дає змогу повернутися в минуле. Він доводить, що навіть 16-бітна графіка цілком може налякати. Цьому сприяє величезна кількість анімацій; чудові звуки і музика; дизайн приміщень; елементи випадковості в кожному проходженні, і жорстокий і розумний переслідувач – здатний дістати головну героїню в найнесподіваніших місцях. Також гра має цінність у колекційному плані.
