Deathloop
Після того, як Prey (2017) показала свою низьку конкурентоспроможність, Arkane зосередилася на доповненні для Dishonored 2 і допомогла MachineGames у деяких проектах Wolfenstein. Що стосується наступного великого проекту, яким виявилася гра Deathloop, дія якої розгортається у всесвіті Dishonored у стилі альтернативної реальності епохи холодної війни, тонально вона виявилася дуже відмінною від будь-яких інших їхніх попередніх проектів. Але треба зауважити, що це не позначилося неодмінно на дизайні самої гри.
Тоді як Prey був меланхолічним і глибокодумним, з відтінками темного гумору, а Dishonored значною мірою схилявся до зрілого фентезі та трагедії, Deathloop — це дивна пригода про вбивства, де всі ненавидять один одного, доповнена анімаційними роликами, в яких персонажі вбивають один одного у дусі, як от Багз Банні влаштовував диверсії найновішого гаджету Койота від Acme. Це ще один захоплюючий симулятор, він має вже знайому механіку, але при цьому трохи відрізняється своїм унікальним «гачком» – часовою петлею.
Історія гри розповідає про Кольта, чоловіка, який втратив пам’ять, прокинувшись на пляжі, не знаючи, як він сюди потрапив і де він знаходиться. Жінка на ім’я Джуліана ображає його по радіо, у той час, як він намагається зорієнтуватися, і його перший день на острові закінчується тим, що вона вбиває його і Кольт зустрічається… з самим собою. Він знову прокидається на пляжі, згадуючи те, що щойно сталося, точніше те, що сталося в іншій версії цього дня.
Острів Блекрок застряг у часовій петлі одного й того ж дня, і щоб розірвати її, Кольту потрібно зробити ідеальний пробіг і вбити кожного з восьми «провидців», які «живлять» петлю та заводять у неї людей. Те, що колись було дослідницьким проектом, перетворилося на гедоністичний хаос, у якому всі, крім Джуліани та Кольта, забувають про кожну попередню петлю. Там де перша одержима ідеєю вічно підтримувати це божевілля, тоді як другий повинен покінчити з ним і повернути всіх до реальності.
Вся концепція Deathloop начебто блискуча. Петлі часу не є чимось новим для ігор, але в контексті імерсивного симулятора, побудованого навколо вбивства, дозволило відновити багато старих ідей. В грі присутня основна формула інших релізів Arkane , від взаємодії з об’єктами до системи легкої скритності та деякої магії, запозиченої з Dishonored, але фактична структура гри заохочує до ще більших досліджень та експериментів, ніж будь-коли раніше.
Оскільки ви застрягли в петлі, вам дозволено роздавати стусани та протикати ворогів, не боячись фатальних наслідків для героя чи втрати ресурсів, щоб подивитися що, як і на що впливає, а також знайти інформацію та інструменти, які допоможуть у процесі гри. Однак гра не така експериментальна, як би могло хотітися. Коул отримує здатність переносити предмети з попередніх циклів, які по сюжету називаються інфузією, але навіть ця здатність є обмеженою, і вас все одно змушують вовтузитися зі своїм вантажем. Ви також можете додавати деякі деталі для налаштування своєї зброї додатковими перевагами, те ж саме можна робити з самим Кольтом.
Гра влаштована таким чином, що у вас є чотири періоди дня для дослідження та опанування своєї магії (час минає, коли ви повертаєтеся до тунелів), а провидці будуть активними в різних точках у різний час. Головна ціль гри полягає в тому, щоб з’ясувати, коли і де всі вони будуть на протязі циклу дня, і знайти спосіб убити їх усіх за один цикл. Але як водиться, легше сказати, ніж зробити. Щоб надати грі структурованості, перед вами ставляться цілі у формі вказівок, які допоможуть знайти більше корисної інформації по мірі просування у грі, а також можливу зброю та здібності, які можна додати до вашого спорядження.
Зазначені здібності називаються «пластинами», якими володіють провидці, і їх можна додати до вашого арсеналу, коли ви заберете їх за допомогою інфузії через деякі «залишки» від спотворених предметів та у власників пластин після їх убивства. Вони являються різноманітним набором навичок, такими як, наприклад, телепортація, додаткова смертоносна магічна атака, маніпулятор причинно-наслідкових зв’язків, який «зв’язує» мішені ( щоб те, що впливає на одну, впливало одночасно і на іншу). Кольт також починає з репризи, що дає вам більше однієї спроби в секції за допомогою інтелектуального відновлення контрольної точки, яка оновлюється між сегментами. Це допомагає з цікавими онлайн особливостями гри, що рятують від фрустрації, де головним чином цю функцію виконує Джуліана.
Джуліана іноді вторгається на територію, де ви перебуваєте і починає полювати на вас. Це блокує ваші виходи з тунелю до тих пір, доки ви не зламаєте сусідню супутникову антену. Її пластина у всесвіті дозволяє їй використовувати здібності інших персонажів, тому, вбивши її, ви можете отримати випадкову додаткову силу. Це пов’язано з багатокористувацьким аспектом гри: якщо ви перебуваєте в онлайн-режимі та в одній зоні з провидцем, може з’явитися гравець у вигляді Джуліани, щоб полювати на вас. Це невеличка прекрасна ігрова концепція, яка змушує вас триматися напоготові у той час, коли ви займаєтеся своїми справами. Це цікавий спосіб не допустити, щоб речі ставали занадто одноманітними. У офлайн режимі використовуватимуться лише боти, на той випадок, якщо вам захочеться відпочити від протистояння гравцям з високим рівнем майстерності.
Дослідження різних зон у Блекрок проходить так, як ви, власне, і очікуєте від цього жанру гри. Ви можете підкрадатися до охоронців, досліджувати закутки та щілини, а коли їх знаходите – збирати приховану інформацію, тощо. Ви також можете бігати, як божевільний з мачете, що ефективніше, ніж інколи вам могло б здаватися. Кольт отримує подвійний стрибок на ранній стадії гри, що дає багато цікавих варіантів пересування територією, хоча пильні вороги можуть рухатися досить швидко та досягати високих місць швидше, ніж ви того очікуєте. Може ви й мисливець, але досить велика рушниця все одно звалить вас з ніг.
Ключовим тут є момент вибору. Ви отримуєте багато інструментів, щоб налаштувати свій підхід, і вам доведеться впоратися з купою перешкод, які випробовують вашу здатність адаптуватися та мислити нестандартно. Мати справу з рядовими гравцям стає досить легкою, але кожен із провидців приносить різні прийоми та ускладнення, які постійно збивають вас з ритму.
Наприклад, у «розгульного» Френка Спайсера немає пластини. Однак він відсиджується у фортеці, вхід до якої спереду потребує нейтралізації ваших пластин, тоді як Френк озброєний до зубів та має посилену охороною всередині. Кожен провидець оточений унікальним набором обставин, через які його важко вбити, що ще більше ускладнюється спробою з’ясувати, як убити їх усіх протягом одного циклу з чотирьох фаз.
Структура гри передбачує введення в дію доволі розумного викладення оповіді. Існує багато, здавалося б, випадкових одноразових подій у різних областях, які насправді відтворюються в кожному циклі та дають вам детальну інформацію про те, що насправді відбувається навколо Блекрок. Цікавість втамовується тоді, коли ви проявляєте пристальну увагу і це призводить до винагороди і навіть певного необхідного прогресу. Суть цього полягає в тому, що зазвичай спочатку незрозуміло, як шматочки поєднуються разом і для якої конкретної головоломки. Окрім часової петлі, тут відбувається багато іншого, зокрема політичне шпигунство та драма стосунків.
Блекрок і його неблагополучні відвідувачі формують фантастичний склад, з яким ви рідко взаємодієте, окрім убивств, але купа аудіо та текстових компонентів це цілком компенсує. Arkane завжди мав хорошу команду для наповнення гри такими деталями, і цього разу вони дійсно представили свою кращу гру із сильним голосом. Вони створили провидців та їхніх безглуздих поплічників кумедними, огидними та часом навіть такими, що викликають співчуття. Це допомагає кожному персонажу мати сильну тему, яка робить їхній вплив на острів зрозумілим та ясним, даючи вам якісь підказки при простому огляді тих місць, де ви можете їх зустріти.
Наприклад, Алексіс Дорсі — розбещений нахаба (такий собі фармабро), який дивиться на світ як на такий, що ділиться на вовків і овець. Він мультяшний злодій, що використовує петлю часу, щоб влаштувати нічну канібальську вечірку без обтяження почуттям провини, для себе та своїх гостей, одягнених у маски вовків. Він ховається на виду, і знайти його серед зграї стає непростим завданням. І як тільки ви це зробите, перше, що вам спаде на думку, що краще б ви його не знаходили, осільки він є одним із власників найсильніших пластин, з точки зору вбивчої здатності.
Інші ще складніші у грі. Чарлі Монтегю — соціально незграбний, легко дратівливий гейм-дизайнер, який возиться з іграми IRL. Він вважає за краще бути на задньому плані, а ви взаємодієте з ним через його ігри, як от фальшиві ящики з лутом, які вибухають, якщо ви не досягнете їх вчасно. Емоційно нестабільний Мотегю, з заднього планіу контролює речі з безпечної зони. Вам потрібно не тільки знайти його, але й з’ясувати, як виграти у його фальсифіковані ігри, або знайти спосіб повністю зруйнувати систему.
Весь процес гри продовжується і триває таким чином, що кожен суб’єкт чітко визначений, як то їхні навички, досвід і особистість, що керують їхніми рішеннями, а кожна деталь дає вам уявлення про те, де шукати або який підхід застосувати. Це також стосується усіх налаштувань. Блекрок здається живим через дикі психоделічні кольори та архітектуру, що контрастує з природною красою, яка його оточує. Міньйони не являються вимуштруваними солдатами, тому вони одягаються в те, що їм подобається. Саундтреки втілені у якості акустичних композицій та захоплюючих рифів шпигунських фільмів епохи. Ви також отримуєте текст, який відображається через часові махінації від інших Кольтів, тонкий спосіб скерувати гравця та дати краще уявлення про те, що таке Кольт і як вам слід ним грати. Лиш одне повідомлення з написом «Вбивай кожного покидька!» здатне продемонструвати наскільки все змінилося у порівнянні з минулими захоплюючими симуляторами Arkane.
В основі всього лежить базова механіка гри. Мається у наявності пристойний вибір зброї, яким доволі весело стріляти та знищувати ворогів. Згадані вороги використовують ті ж самі інструменти, що й ви, тож ви безпосередньо дізнаєтеся, наскільки сильними вони можуть бути. Є навіть деякі дивні речі, які можна знайти по зачіпкам, зокрема монстра зі снайперської гвинтівки, знайденого в одному з найбезглуздіших моментів. Ви отримуєте подвійний стрибок на початку, просту, але ефективну систему скритності, та солідний штучний інтелект ворога, який стає агресивнішим як тільки відчувається небезпека.
Нажаль не обійшлося і без «ложки дьогтю в бочці меду»: ворожий штучний інтелект іноді ламається якимось чином; вибір зброї досить простий для того охвату найменувань, з яким ви можете мати справу, і врешті-решт: присутність виникаючих повторень. Система вторгнення Джуліани спочатку неперевершена, але згодом починає трохи дратувати, коли ви намагаєтеся досягти прогресу в ході гри після того, як трохи вдарилися головою об стіну і намагаєтесь знайти нове рішення. Також варто додати, що у грі не буде чіткого відчуття темпу, що особливо буде помітно гравцям стелс.
Існує також чимало критичних зауважень що стосуються самої історії гри. Окрім ще одного бракуючого підсумку (традиція імерсивного симулятора на даний момент), який залишає відкритий простір для нової гри, є декілька дивних варіантів. Зокрема, відсутність пояснення ким являється Джуліана, та ще трохи такого іншого, де окрім натяків на щось цікаве в документах вторинного значення та журналах нічого не знайдено. Уся пригода здається безглуздою ближче до фіналу, і немає впевненості у тому, що так було задумано навмисно. Це щось на кшталт заповнюючої арки наприкінці, де присутні безліч деталей, які варто було б дослідити краще, але вони так і залишаються у «підвішеному стані». Сама побудова світу реалізована прекрасно, але в дійсності вона працює не так добре, як могла б.
У будь якому випадку, побачити таку гру, як Deathloop, у такому масштабі реалізації – це дійсно яскраве видовище. Цю гру є за що полюбити, і деякі амбітні інді-розробники мали б взяти на замітку та втілити у своїх подальших розробках деякі ідеї, вже реалізовані у Deathloop. Як імерсивний симулятор, можливо гра не є однією з найвизначніших, але вона має свіжий погляд, стимул, який може призвести до деяких захоплюючих речей як від Arkane так і від інших, натхненних нею. Крім того, у Deathloop є потішна зброя, психи-лиходії, яких можна вбивати, і багато ігрового простору для дослідження. Тож можна зазначити, що це гарний, вагомий ігровий пакет сам по собі.
Download video
